Помилка молодості ІІ

– Наступний! – пролунало майже під самим вухом у Джо. Він повернувся і з подивом виявив, що підійшла його черга. Нік побажав удачі на прощання, але Джо був надто збуджений щоб його слухати. Він підійшов до невеличкого віконця, де за склом, як у акваріумі, сидів оператор. Оператором була жінка з беземоційним обличчям і туго заплетеним волоссям. Одягнена вона була за офісним стилем у білу, акуратно випрасувану, сорочку.

– Дата і час візиту? – спитала вона.

– 25 травня 2016 року, 21.00, – знервовано промовив Джо.

– Місце?

– Іст-Віллидж, Шоста Східна вулиця.

– Секундочку, – відказала жінка, – за заданими параметрами хвилина перебування обійдеться вам у 358 доларів. Яку обираєте тривалість?

Джо був готовий до такої суми, тому твердим голосом сказав:

– 15 хвилин.

– До оплати 5370 доларів.

Поки Джо оплачував, оператор почала короткий інструктаж:

– У всьому дотримуйтесь вказаних інструкцій. Зараз ви отримаєте жетон, яким зможете скористатись у будь-якій вільній кабінці. Як тільки ви розпочнете, запуститься відлік на 15 хвилин. Про закінчення відліку вас попередить сигнал. Після закінчення ви відчуєте невелике запаморочення, постарайтесь ні про що не думати в цей момент. Ви не пам’ятатимете подій останньої доби. За всі скоєні дії адміністарція відповідальності не несе. Які-небудь запитання?

Запитань у Джо не було, тому він повільно підняв жетон і взявся шукати поглядом вільну кабінку. Знайшовши таку, він, з передчуттям переломного в житті моменту, попростував до неї. Тим часом, Нік, який спостерігав за ним віддалік, помітив якусь дивну невпевненість в його ході, але ось Джо зник за білими дверима і над входом засвітився відлік – 15:00.

– Цікаво, як він там? – подумав Нік. – За 15 хвилин можна накоїти чимало дурниць.

Хвилини тягнулись повільно, Нік знічев’я думав про близьку зміну роботи і про перспективи, які чекали на нього. Також, не в останню чергу, йому була цікава доля його випадкового співрозмовника. Нарешті останні хвилини на табло збігли, і з-за дверей показалась постать Джо. Він злегка змінився на обличчі, але більше ніяких явних змін Ніку помітити не вдалось. Вигляд в нього був розгублений, Нікові він нагадав людину, яка прокинулась після денного сну і намагається зрозуміти де вона. Та ось він попростував по наміченому стрілками «коридору», читаючи розвішені для таких випадків інформаційні стенди і скоро зник з поля зору Ніка.

Наступного дня у залі ЦЗМ було як завжди людно. Довгі черги тягнулись до скляних віконець, вздовж стіни вишикувався ряд білих кабінок з мигаючими цифрами над дверима. Рейчел МакРілл, перечитавши довідкову інформацію, стала в кінець черги, попутно збираючись із думками і ховаючи обручку в кишеню.

– Наступний! – знову пролунало на ввесь зал.

* * *

Центр Зміни Минулого (скорочено ЦЗМ) був унікальним у своєму роді закладом. Він надавав можливість один раз змінити своє минуле і через це користувався величезною популярністю. Ніхто не знав, як він працює і які можуть бути наслідки, але охочих виправити «помилки молодості» від того менше не ставало.