17 квітня 2018 р.

Невиліковна хвороба

«Хто там у нас сьогодні?» – сухо спитав лікар. «Наче йому не все одно», – подумала медсестра, низенька жіночка років сорока, проте вголос сказала: «Четверо. Нічого надзвичайного, але оцей, – і вона показала пальцем кудись в кінець кімнати, – схоже потребує нашого втручання». Лікар поглянув туди, куди вказувала медсестра і, повагавшись кілька секунд, підійшов, жестом запрошуючи сестру за собою. В кінці кімнати стояло нічим не примітне лікарняне ліжко, на якому, скрутившись, лежав юнак років двадцяти. Його погляд був спрямований кудись вгору, груди важко підіймались, а губи були міцно стиснуті. «Що з вами, юначе?» – майже лагідно спитав лікар. «Серце..», – ледь чутно вирвалось у відповідь. Лікар зняв із шиї стетоскоп і кивнув сестрі. Дочекавшись, поки сестра підніме футболку хворого, він приклав стетоскоп до грудей. Послухавши вже знайомий йому звук, лікар сумно відклав прилад і спитав: «І давно це у вас?». «Три... роки. Може три з полов... половиною», – тихо пробурмотів юнак. «І ви ввесь цей час терпіли? – вражено спитав лікар, – навіть не пробували звернутись по допомогу?». «Яка, чорт забирай, допомога?» – очі юнака на мить зблиснули, але зразу ж згасли і він знову втупився у стелю. «Тихіше» – заспокоїв його лікар. Він поглянув на вираз болю, який застиг на обличчі юнака, і відчув жаль за свої наступні слова: «Боюся, в мене для вас погані новини». Юнак не відповів, тому лікар продовжував: «Тут і без ехокардіографії все зрозуміло. Трансплантації не уникнути».
Залишивши хлопця на самоті зі своїми думками, лікар продовжив огляд. В інших пацієнтів стан був порівняно легший, тому виписавши одному активний відпочинок з компанією, а двом іншим кілька прийомів алкоголю у великих кількостях, лікар весело закінчив роботу фразою: «Більше відволікайтесь, панове, і воно саме з часом пройде!». Потім він перевів свій погляд в кінець палати і усмішка з його обличчя зникла. «Звернувся б ти до нас раніше, – подумав лікар, дивлячись на юнака, – А так, хіба пересадка і нове серце. Це кохання, до біса невиліковна хвороба, особливо коли воно триває так довго».

pRosyTales
Hospital room, Jay Jackson

Немає коментарів:

Дописати коментар